Складіть і запишіть невелику какзку(одна сторінка)Введіть до тексту діалог.

Ответы:

Серед

лісу, на старенькій липі, мешкала родина бджіл, а під деревом, на землі, жив

дикий кабан Хро. Був він немолодим і постійно чимось незадоволеним.

Знову

гудуть, бурчав вранці на бджіл.

Ми,

дядьку, летимо нектар збирати, привітно пояснювали сусіду смугасті комахи.

-І чого їм

дома не сидиться? – сказав кабан.

Працьовиті

бджілки на непривітний характер сусіда не зважали, а при потребі завжди йому

допомагали.

Аж ось

одного разу до дерева підійшов ведмідь. Він добре знав, що у вулику залишилося

зовсім мало бджіл, бо всі інші збирають нектар.

-Зараз  я досхочу поласую медом! – думав ведмідь,

лізучи на дерево.

-Ти ба, до

бджіл «гості», єхидно посміхнувся Хро. Так їм і треба, а то літають тут –

дзижчать…

От так

ведмідь пограбував малих комашок. Коли вони повернулися, то майже всі їх запаси

були з’їдені.

Як так,

допитувалися бджілочки у сусіда , що ви на допомогу не покликали? Чому

галас не здійняли?

— Я спав,

відвернувся  звір, і зовсім нічого не

чув.

-От

безсовісний, хитали головою лісові звірята. Бачив, що сусідів грабують і ні

слова не сказав!  

Минув час,

працьовиті бджілки знову назбирали багато меду і про прикрий випадок більше не

згадували.

Аж раптом,

одного дня, лісом пролетіла звістка: «Мисливець! Ховайтеся, хто де може!»

Бджілочки,

які залишилися у вулику, підлетіли до Хро :

Ховайтеся, дядьку! Мисливець лісом ходить!

Не можу,

нездужаю я… ледь-ледь вимовив звір. – Видно щось не те з’їв вчора, от і

недобре мені.

Але,

якщо він вас побачить – не пошкодує! – хвилювалися комашки.

А кабан,

ледь підвівши голову, вимовив:

Будь що

буде! Мені і підвестися несила…

-Ні, так

не можна! Треба сусіда спасати! – вирішили бджоли і відправили кілька комашок

за підмогою.

Тільки

мисливець наблизився до Хро , на нього напав рій бджіл.

Геть

звідси! – задзижчали. – Геть, а то закусаємо!

Чоловік

спочатку махав руками, а коли побачив, що комах стає все більше і більше,

дременув навтьоки.

 

Дякую, друзі, розчулено вимовив звір. – Якби не ви, не бачити мені сонечка.

А хіба

можна інакше? – задзижчали смугасті комашки. – Ми ж сусіди!

З тих пір

не було в лісі кращих сусідів ніж кабан і бджоли. А хіба могло бути інакше?